[email protected]
May be useful for the next St. Nicolas concert, if my "chasidic Ukrainians" accept any free interpretations of the subject...



Іван Малкович



ІЗ ЯНГОЛОМ НА ПЛЕЧІ

Старосвітська балада



Краєм світу, уночі,

при Господній при свічі

хтось бреде собі самотньо

із янголом на плечі.



Йде в ніде, в невороття,

йде лелійно, як дитя,

і жене його у спину

сірий маятник життя, —



щоб не вештав уночі

при Господній при свічі,

щоб по світі не тинявся

із янголом на плечі.



Віє вітер вировий,

виє Ірод моровий,

маятник все дужче бухка,

стогне янгол ледь живий…



А він йде і йде, хоча

вже й не дихає свіча,

лиш вуста дрижать гарячі:

янголе, не впадь з плеча.



[30-31 січня 1992]



ЛУБОК



Десь на звалищі, між будяками,

на вугіллі, що мокне роками,

янголів два:



один одному крила воскує,

один одного в очі цілує, —

дожидають Різдва.



Поруч з ними дитятко гоже,

і ніхто розпізнати не може:



хто кого береже? —



чи дитятко цих янголів, а чи

білокрилі — дитятко, що скаче —

в небо важиться вже.



На цій чорній землі — що робити

білим янголам? — вугіль дробити

чи ридати в блакить?



Кожен янгол волить цю ж хвилину

в сад небесний віднести дитину,

але Бог не велить…



Десь, де скидано голі ялинки,

де брудні помаранчів шкуринки,

на померзлій траві



двоє янголів, з ними — дитятко,

в кулачкові затисло колядку, —

вже й по Різдві.



[23-24 червня 1992]



САД РІЗДВЯНИЙ



Хтось із дитям удвох

бродить різдвяним садком.

Каже дитятко: «я — Бог»,

трусить сніжком.



Кутає благодать

їх в найтихішім з садів,

пір'ям холодним риплять

білі гусятка слідів.



Старший — услід ступа,

став посеред зими,

малому в подушку черпа

неба із янголами.



Знає: прийдуть королі,

знає: клякнуть умлівіч,

знає: гусятка малі

попідростають за ніч.



[листопад — 27 грудня 1992]